Нормативно-правові документи з предмету Захист Вітчизни

У К А З

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

( Указ втратив чинність на підставі Указу Президента

N 1579/99 від 16.12.99 )

Про Положення про допризовну підготовку юнаків

і Положення про підготовку призовників

з військово-технічних спеціальностей

        ( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99 )

     Відповідно до  Закону  України  "Про   загальний   військовий

обов'язок і військову службу" ( 2232-12 )  п о с т а н о в л я ю:

     Затвердити Положення  про  допризовну  підготовку  юнаків  та

Положення про   підготовку   призовників   з   військово-технічних

спеціальностей (додаються).

 Президент України                                Л.КРАВЧУК

 м.Київ, 16 березня 1994 року

      N 95/94

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 16 березня 1994 року N 95/94

ПОЛОЖЕННЯ

про допризовну підготовку юнаків

Загальні положення

     1. Допризовна  підготовка  є  складовою  частиною  підготовки  юнаків допризовного і  призовного  віку  до  строкової  військової служби.

     У ході допризовної підготовки молодь набуває військових знань і практичних навичок в обсязі підготовки молодого солдата.

     2. Допризовна   підготовка   включає   військову,   прикладну фізичну, медико-санітарну, психологічну підготовку та підготовку з цивільної оборони і проводиться викладачами допризовної підготовки у навчально-виховних закладах:  школах,  гімназіях,  ліцеях, інших видах загальноосвітніх   закладів,   починаючи  з  передвипускного класу, а також у професійних навчально-виховних закладах та  вищих навчальних закладах:   технікумах,   коледжах,  училищах  (далі  - навчальні заклади) у період  здобуття  освіти  за  програмами,  що затверджує Міністерство    освіти   України   за   погодженням   з Міністерством оборони України.

    Особи, які   не  пройшли  допризовну  підготовку  у  вказаних навчальних закладах, не атестовані або дістали незадовільну оцінку з  цього  предмета, після їх закінчення перед призовом на строкову військову службу під керівництвом органів місцевого самоврядування проходять   допризовну підготовку в оборонно-спортивних оздоровчих таборах  з  відривом  від  виробництва,  а  у  воєнний  час  -  на підприємствах,   в  установах  і  організаціях  шляхом  проведення навчально-польових зборів.

     Керівництво допризовною підготовкою

     3. Керівництво допризовною підготовкою здійснює  Міністерство оборони України.

     Міністерство    оборони   України   за   участю   відповідних міністерств,  інших  центральних органів виконавчої влади: ( Абзац другий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99 ) розробляє і  затверджує  проекти  спільних  рішень  з  питань допризовної підготовки;

організовує і проводить  навчально-методичні  збори  офіцерів військових   комісаріатів,   які   відповідають   за    допризовну підготовку;

     бере участь у  розробці  програми   допризовної   підготовки, табелів   і   норм   постачання   навчальних   закладів  зброєю  і військово-технічним майном;  узагальнює досвід проведення допризовної підготовки.

     4. Безпосереднє   керівництво   допризовною   підготовкою   у військових округах   покладається   на   командування    військами військових округів (оперативних командувань), які далі  йменуються військові округи.

     Військові округи:

     розробляють і здійснюють  заходи  щодо  організації  шефської роботи і патріотичного виховання юнаків навчальних закладів силами військових частин і військово-навчальних закладів, розташованих на території військового     округу,     незалежно     від     їхньої підпорядкованості; ведуть  облік   і   звітність   з   допризовної підготовки;

     проводять настановні   збори   для   освоєння   спеціальності особами, новопризначеними   на   посади   викладачів   допризовної підготовки;

     забезпечують навчальні     заклади     навчальною     зброєю, малокаліберними гвинтівками  і  патронами   до   них,   навчальною технікою, приладами та іншим військово-технічним майном відповідно до табелів і норм постачання;

     подають  допомогу  Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам       місцевого       самоврядування      у      створенні навчально-матеріальної   бази   навчальних  закладів,  організації оборонно-спортивних  оздоровчих  таборів  і  проведенні на їх базі зборів  з  допризовної  підготовки.  (  Абзац  шостий  пункту 4 із змінами,   внесеними  згідно  з  Указом  Президента  N  70/99  від 27.01.99 )

     5. Начальники гарнізонів,  командири з'єднань  і   військових частин, начальники    військово-навчальних    закладів   разом   з військовими комісаріатами  подають  допомогу  органам   освіти   в організації військово-шефської   роботи   з   юнаками   навчальних

закладів та під час проведення з ними занять в оборонно-спортивних оздоровчих таборах.

     6. Повсякденне керівництво допризовною підготовкою здійснюють військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні військові комісаріати. ( Абзац перший пункту 6 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99 ) Військовий  комісаріат  Автономної  Республіки Крим, обласні, міські,  районні військові комісаріати: ( Абзац другий пункту 6 із змінами,   внесеними  згідно  з  Указом  Президента  N  70/99  від 27.01.99 )

     підбивають підсумки  допризовної  підготовки  за  минулий   і ставлять завдання на новий навчальний рік;

 організовують навчально-польові збори юнаків,  які  проходять допризовну підготовку  в навчальних закладах,  уживають заходів до охоплення допризовною підготовкою молоді призовного  віку,  що  не пройшла її  в зазначених закладах,  на навчально-польових зборах в оборонно-спортивних оздоровчих таборах;

здійснюють навчально-методичне    керівництво навчально-польовими  зборами  в   оборонно-спортивних   оздоровчих таборах;

     проводять добір кандидатів на посади  викладачів  допризовної підготовки навчальних      закладів      і      посадових     осіб оборонно-спортивних оздоровчих таборів;

     організовують і  проводять  методичну  підготовку  викладачів допризовної підготовки;

  планують і  організовують стрільби з автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами під  час  навчально-польових  зборів юнаків, що    проходять    допризовну    підготовку,    показ   їм науково-популярних, хронікально-документальних         кінофільмів патріотичної тематики;    разом    з    начальниками   гарнізонів, командирами військових частин і начальниками  військово-навчальних закладів організовують військово-шефську роботу;

     вносять відповідні записи до облікової  картки  призовника  і посвідчення про   приписку   юнаків,  які  закінчили  повний  курс допризовної підготовки,   до   призовної   дільниці    військового комісаріату;

     інформують органи   місцевого   самоврядування    про    стан допризовної підготовки; ведуть установлені облік і звітність.

   7. Міністерство освіти України, міністерства, інші центральні органи  виконавчої  влади,  у  віданні яких є навчальні заклади: (  Абзац  перший  пункту  7  із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99 )

     здійснюють керівництво допризовною підготовкою;

     забезпечують навчально-методичну    підготовку     викладачів допризовної підготовки навчальних закладів;

    планують і разом  зі  штабами  військових  округів  проводять настановні збори     для     освоєння    спеціальності    особами, новопризначеними на посади викладачів допризовної підготовки;

    організовують розробку    і    видання   за   узгодженням   з Міністерством оборони України програм,  підручників  і  навчальних

посібників з допризовної підготовки;

     подають допомогу місцевим органам  освіти  в  організації  та проведенні допризовної            підготовки,            створенні навчально-матеріальної бази,    збереженні    навчальної    зброї, малокаліберних гвинтівок  і патронів до них,  військово-технічного майна;

     вивчають, узагальнюють    і   поширюють   позитивний   досвід проведення допризовної підготовки.

     8. Місцеві органи освіти разом з іншими  органами   місцевого

самоврядування:

     забезпечують виконання   завдань   та   заходів   з    питань організації та проведення допризовної підготовки;

    проводять разом з військовими комісаріатами добір  викладачів допризовної підготовки   для  навчальних  закладів,  їх  методичну підготовку;

     забезпечують охоплення   юнаків   допризовною  підготовкою  і належну якість її проведення;

     створюють навчально-матеріальну  базу  та  умови для здобуття теоретичних знань і набуття практичних  навичок  юнаками  під  час проведення класних занять і навчально-польових зборів;

     проводять разом   з   військовими    комісаріатами    щорічні навчально-методичні заняття   з  керівництвом  оборонно-спортивних

оздоровчих таборів перед початком навчально-польових зборів;

     здійснюють навчально-методичне  та  матеріальне  забезпечення допризовної підготовки у навчальних закладах;

    подають у  взаємодії  з  військовими  комісаріатами  допомогу навчальним закладам у встановленні та розвиткові шефських зв'язків з розташованими  на території області,  міста,  району військовими частинами, військово-навчальними    закладами,     підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності;

     вивчають, узагальнюють   і   поширюють   позитивний    досвід проведення допризовної підготовки.

   9. Керівник  навчального  закладу  несе  відповідальність  за організацію та   стан   допризовної   підготовки,    патріотичного виховання, створення  і вдосконалення навчально-матеріальної бази, підготовку юнаків     до     навчально-польових      зборів      у оборонно-спортивних оздоровчих  таборах  і  зберігання  навчальної зброї, малокаліберних гвинтівок і патронів до них.

     Керівник навчального закладу:

     забезпечує планування,  організацію  навчального  процесу   і виконання програми допризовної підготовки;

    виділяє приміщення,  майданчики  і   місця   для   проведення практичних занять з допризовної підготовки;

     видає накази про початок і закінчення навчання з  допризовної підготовки, призначення командирів взводів і відділень, проведення занять з стрільби з малокаліберної гвинтівки;

     організовує і  проводить  допризовну підготовку в поєднанні з патріотичним вихованням на основі національної історії, культури і традицій народу України;

     подає викладачеві допризовної підготовки методичну допомогу;

     організовує облік,  зберігання,  ремонт і списання навчальної зброї, малокаліберних гвинтівок і патронів до  них  відповідно  до встановленого порядку, не рідше як один раз на три місяці особисто перевіряє стан цієї роботи;

     контролює проведення     занять     викладачем    допризовної підготовки,  виносить на обговорення педагогічних рад не  менш  як один раз на рік стан допризовної підготовки.

Викладачі допризовної підготовки

     10. Викладачі   допризовної  підготовки  (далі  -  викладачі) входять до штату навчальних закладів, підпорядковуються керівникам цих закладів і є відповідальними за підготовку юнаків допризовного віку, облік, зберігання, технічний стан і видачу зброї та патронів до неї,  додержання  встановлених  правил і запобіжних заходів під час проведення занять.

     11. На посади викладачів  призначають  офіцерів  запасу,  які мають вищу військову або педагогічну освіту,  спроможні за віком і станом здоров'я якісно  проводити  заняття,  а  також  випускників вищих педагогічних   навчальних  закладів,  які  закінчили  їх  за спеціальністю викладача   допризовної   підготовки   і   фізичного виховання.

     У разі,  коли  немає  можливості  укомплектувати  ці   посади офіцерами запасу,   викладачами   можуть   бути  призначені  добре підготовлені та   досвідчені   прапорщики   (мічмани),    сержанти (старшини), солдати    (матроси)   запасу   з   вищою,   середньою спеціальною або середньою освітою.

     12. Викладачів допризовної підготовки і  фізичного  виховання готують на  факультетах  фізичного виховання і кафедрах військової підготовки вищих педагогічних навчальних  закладів,  перелік  яких визначає Кабінет Міністрів України.

     На навчання приймають юнаків віком до 25 років,  які  пройшли строкову військову   службу   і  відповідають  вимогам  підготовки офіцерів запасу.  Добір кандидатів провадять військові  частини  з військовослужбовців строкової  служби,  що підлягають звільненню в запас, а також військові комісаріати разом з органами освіти  -  з військовозобов'язаних, звільнених   в   запас   після   закінчення встановлених строків військової служби.

     13. Викладач  повинен  бути  зразком   дисциплінованості   та порядності, знати  вимоги  щодо  підготовки  молоді  до  строкової військової служби,  морально-ділові якості  юнаків,  мати  широкий світогляд і  володіти  психолого-педагогічними знаннями,  постійно підвищувати рівень  своїх  професійних   і   педагогічних   знань, удосконалювати методичну підготовку.

     Викладач:

     організовує і проводить заняття з допризовної підготовки;

    створює і   вдосконалює    навчально-матеріальну    базу    з допризовної підготовки;

     веде облік,  зберігає і видає навчальну зброю,  малокаліберні гвинтівки і  патрони  до  них,  не  рідше  як  один  раз на місяць перевіряє їх наявність і технічний стан;

     організовує разом  з  викладачем фізичної культури змагання з військово-прикладних видів           спорту,            проведення військово-спортивного свята   з   нагоди  закінчення  навчання  за програмою допризовної підготовки;

    бере участь  в  організації  та проведенні районних (міських) змагань з стрільби,  військово-прикладних видів спорту і цивільної оборони;

     використовує військово-шефську   допомогу   для    підвищення ефективності занять з допризовної підготовки;

     веде роботу  з   військово-професійної   орієнтації   юнаків,

відбору і   підготовки   їх  для  вступу  до  військово-навчальних закладів;

     бере участь  у складанні характеристик на юнаків допризовного і призовного віку,  забезпечує  своєчасне  прибуття  їх  на  місце проведення заходів,  пов'язаних  з припискою до призовних дільниць військових комісаріатів.

     14. Свою роботу викладач веде за тижневим планом і  розкладом занять, які  затверджує керівник навчального закладу,  його можуть залучати до  чергування  у  навчальному   закладі   на   загальних підставах.

     15. Викладачі  систематично  підвищують свою кваліфікацію під час настановних зборів,  навчання на  факультетах  при  інститутах підвищення кваліфікації       та       перепідготовки      кадрів,

навчально-методичних зборів  перед  початком   навчального   року, щомісячних одноденних   методичних  занять,  триденних  методичних занять у  канікулярний  період,  роботи   в   методичній   комісії навчального закладу, а також шляхом самостійної роботи.

     Настановні збори осіб,  новопризначених на посади викладачів, і тих,  що  пропрацювали як викладачі менше року,  проводять перед початком навчального  року  штаби  військових  округів   на   базі навчальних центрів,      з'єднань,     військових     частин     і військово-навчальних закладів    за    програмою,     затвердженою начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

     Для забезпечення організації та проведення настановних зборів командуючий військами військового округу визначає місця проведення зборів і     призначає     керівника,     виділяє      досвідчених офіцерів-методистів, необхідну    зброю,   боєприпаси,   військову техніку, стрільбища, тири і автомобільний транспорт. До проведення занять на настановних зборах залучаються спеціалісти з педагогіки,

психології та цивільної  оборони.  Учасників  зборів  забезпечують платним харчуванням та безплатним житлом.

     Курси підвищення кваліфікації викладачів організовують органи освіти один раз на п'ять років.

     Навчально-методичні збори    проводяться    перед    початком навчального року    за    програмою,    затвердженою   військовими комісаріатами і  погодженою  з  відповідними  органами  освіти   і штабами цивільної оборони.

     Щомісячні одноденні  методичні  заняття  проводять  військові комісаріати разом  з  органами  освіти і штабами цивільної оборони відповідно до специфіки навчального процесу  навчальних  закладів.

День проведення  цих  занять  установлюють  військові  комісари за домовленістю з органами освіти.

     Викладачам надається  один  день  на  тиждень  для методичної підготовки. Крім цього,  вони беруть участь  у  роботі  методичних комісій з  допризовної  підготовки,  фізичної  культури  та  основ медичних знань.

     16. Для забезпечення керівництва навчально-методичною роботою з допризовної  підготовки  при  військових  комісаріатах створюють нештатні методичні ради. Роботу нештатної методичної ради планують на рік.

     Склад методичної   ради,    плани    її    роботи,    розклад навчально-методичних зборів   і   методичних   занять   затверджує військовий комісар за погодженням з відповідними органами освіти.

     17. У  військових   комісаріатах   ведеться   журнал   обліку методичної підготовки   викладачів  допризовної  підготовки,  а  в органах охорони  здоров'я  -  викладачів  основ   медичних   знань навчальних закладів.

     18. Оплата    праці   викладачів   провадиться   на   умовах, передбачених для  викладачів  навчальних  закладів  відповідно  до законодавства України.

     Проведення позакласної  роботи  з   допризовної   підготовки, організаційна та  патріотична робота з юнаками,  а також виконання обов'язків щодо керівництва гуртками з  основ  військової  справи, обладнання військового   кабінету,   кімнати   зберігання   зброї, стрілецького тиру та  завідування  ними  здійснюють  за  додаткову плату.

     19. Викладачів,   інспекторів   і  методистів  з  допризовної підготовки забезпечують  військовою  формою  одягу  за   переліком Міністерства оборони  України  один  раз  на п'ять років з оплатою ними 50 відсотків її вартості.

     Оплату решти  вартості  одягу,  зазначеного  в абзаці першому цього пункту,  а також оплату  повної  вартості  військової  форми одягу, який  видають  випускникам  факультетів фізичного виховання вищих навчальних закладів  під  час  одержання  ними  офіцерського звання і   направлення   їх   на  роботу  викладачами  допризовної підготовки, провадять за рахунок коштів  відповідних  міністерств, інших центральних  органів  державної  виконавчої  влади,  органів

місцевого самоврядування,  у віданні  яких  перебувають  навчальні заклади.

     Предмети військового  обмундирування,  взуття  і  спорядження викладачі, інспектори  і  методисти  допризовної підготовки можуть купувати за  довідками   військових   комісаріатів   у   магазинах військової торгівлі за готівку.

     20. Допризовну   підготовку   організовують  і  проводять  за відповідною програмою.

     21. Згідно з  програмою  у  навчальних  закладах  розробляють тижневий план допризовної підготовки на навчальний рік.  Заняття з цього предмета включають до загального розкладу занять і проводять по класах   і   навчальних   групах,   що  іменуються  взводами  і поділяються на три  відділення.  Керівник  навчального  закладу  з кращих учнів призначає командирів взводів і відділень.

     22. Навчання    юнаків    умінню    стріляти    з    автомата (малокаліберної гвинтівки)   бойовими   патронами   проводять   на стрільбищах і  в  тирах  військових  частин,  військово-навчальних закладів, оборонно-спортивних  оздоровчих   таборів,   організацій Товариства сприяння  обороні  України  (ТСО  України) і спортивних організацій.

     Час, місце   і   порядок   проведення   стрільб   з  автомата (малокаліберної гвинтівки) бойовими патронами визначає відповідний військовий комісаріат  за  погодженням з начальниками гарнізону та військово-навчального закладу,  командиром військової частини і до початку навчального  року повідомляє про це органи освіти,  органи місцевого самоврядування та керівника навчального закладу.

     У разі  організації  стрільб  на  стрільбищах  і в тирах,  що належать оборонно-спортивним оздоровчим таборам,  організаціям ТСО України, керівництво  ними здійснює офіцер військового комісаріату разом з  працівниками  ТСО  України.   За   розпорядженням   штабу військового округу  для  цього  можуть  бути  призначені  офіцери, прапорщики (мічмани),  сержанти  (старшини)  військових  частин  і військово-навчальних закладів.  Автомати (малокаліберні гвинтівки) і патрони до  них  на  період  стрільб  можуть  бути  передані  на тимчасове зберігання до військових комісаріатів.

     23. Знання   юнаків  з  допризовної  підготовки  оцінюють  за чотирибальною системою.   Оцінка,   одержана    за    результатами навчально-польових зборів    в   оборонно-спортивних    оздоровчих таборах, є підсумковою.

     Особам, які    не    пройшли   навчально-польові   збори   на завершальному етапі  навчання,  підсумкову  оцінку  з  допризовної підготовки не виставляють. У виняткових випадках підсумкова оцінка з допризовної підготовки може бути виставлена на підставі  рішення педагогічної ради навчального закладу,  яке погоджене з військовим комісаріатом.

     Особам, які   не   одержали   підсумкової  оцінки  або  мають незадовільну оцінку з допризовної підготовки, в атестаті (дипломі) про закінчення навчального закладу в графі "Допризовна підготовка" робиться запис "Прослухав".  Перед призовом на строкову  військову службу їх     залучають    до    навчально-польових    зборів    в оборонно-спортивних оздоровчих таборах  з  одержанням  відповідної довідки.

     24. Після   закінчення   навчання  за  програмою  допризовної підготовки в   навчальному   закладі    та    оборонно-спортивному оздоровчому таборі  організовують  військово-спортивне  свято,  на якому оголошують наказ про закінчення навчання.

     Матеріально-технічне забезпечення допризовної підготовки

     25. У   навчальних   закладах    створюється    і    постійно вдосконалюється навчально-матеріальна  база.  Якщо  деякі з них не мають можливості  мати  стрілецький  тир,   то   рішенням   органу місцевого самоврядування їх прикріплюють до закладів, що їх мають.

     26. Навчальним   закладам  і  оборонно-спортивним  оздоровчим таборам навчальну  зброю,  малокаліберні  гвинтівки,   боєприпаси, прилади, техніку   та   військово-технічне  майно  видають  органи постачання військових   округів   через   військові   комісаріати. Замовлення на  них  провадять  військові комісаріати відповідно до табелів і норм постачання.

     Навчальну зброю,  малокаліберні  гвинтівки  і  патрони до них видають за  наявності  дозволу  органів  внутрішніх  справ  на  їх зберігання.

     Перевезення навчальної зброї, боєприпасів, приладів і техніки до навчальних   закладів   планують  органи  військових  сполучень відповідно до  заявок  органів  постачання  військових  округів  і здійснюють   через   військові   комісаріати  згідно  з  порядком,

установленим для військових перевезень,  за  рахунок  Міністерства оборони України.

     Ремонт табельної зброї,  малокаліберних гвинтівок, приладів і техніки навчальних  закладів  і   оборонно-спортивних   оздоровчих таборів проводять  військові  комісаріати  в  ремонтних майстернях військових округів.

     27.  Штаби  цивільної  оборони забезпечують навчальні заклади навчальним  майном  відповідно до заявок органів освіти за рахунок міністерств,  інших  центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, у віданні яких вони перебувають.(  Пункт  27  із  змінами,  внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99 )

     28.  Органи  місцевого  самоврядування  через  органи охорони здоров'я  забезпечують навчальні заклади табельним медичним майном за   рахунок   коштів   міністерств,   інших  центральних  органів виконавчої влади, у віданні яких вони перебувають.(  Пункт  28  із  змінами,  внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99 )

Контроль за допризовною підготовкою

     29.    Контроль   за   допризовною   підготовкою   здійснюють Міністерство  оборони  України,  Міністерство освіти України, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, у віданні яких є   навчальні   заклади,   а  також  військові  округи,  військові комісаріати разом з органами освіти, охорони здоров'я та цивільної оборони.

     У навчальному   закладі,   оборонно-спортивному   оздоровчому таборі перевірку  якості  освоєння  юнаками  програми,  методичної підготовки викладачів      допризовної      підготовки,      стану навчально-матеріальної бази, організації  патріотичного  виховання молоді здійснюють не менш як раз на три роки.За  результатами  перевірки  складають  акт,  що   затверджує

керівник, за дорученням якого проводилася перевірка.(  Пункт  29  із  змінами,  внесеними згідно з Указом Президента N 70/99 від 27.01.99 ) 

П О С Т А Н О В А

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

( Постанова втратила чинність на підставі Постанови ВР

N 2400-IV ( 2400-15 ) від 01.02.2005 )

Про Воєнну доктрину України

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 43, ст.409 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38 )

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     Затвердити Воєнну  доктрину   України,   подану   Президентом

України та  доопрацьовану  з  урахуванням  пропозицій  і зауважень

постійних комісій Верховної  Ради  України  і  народних  депутатів

України.

 Голова Верховної Ради України                              І.ПЛЮЩ

 м. Київ, 19 жовтня 1993 року

  N 3529-XII

ЗАТВЕРДЖЕНА

Постановою Верховної Ради України

від 19 жовтня 1993 року N 3529-XII

ВОЄННА ДОКТРИНА УКРАЇНИ

     Стратегічним завданням України в галузі оборони є  захист  її державного  суверенітету  і  політичної  незалежності,  збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів.Україна може і  повинна  стати  впливовою  державою,  здатною виконувати значну роль у забезпеченні  політичної,  економічної  і воєнної стабільності в Європі та в усьому світі.Проголошуючи  свою  Воєнну  доктрину,  яка   має    оборонний характер, Україна виходить  з  того,  що  вона  не  є  потенційним противником жодної конкретної держави.

     Свою  воєнну  безпеку  Україна  розглядає  як  стан   воєнної захищеності  національних  інтересів  в  умовах  потенційної    та реальної воєнної загрози.

     Воєнна  доктрина  України  є  складовою  частиною   концепції національної безпеки і становить сукупність затверджених Верховною

Радою України основоположних настанов і принципів щодо організації та забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів.

1. ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ

   1.1. Воєнно-політичні цілі України та міжнародні пріоритети  в галузі забезпечення національної безпеки

     Головною  метою  Воєнної  політики  України  є   гарантування національної  безпеки  України  від  зовнішньої  воєнної  загрози, відвернення війни, підтримання міжнародного миру і безпеки.Україна будує свої відносини з  іншими  державами  на  основі принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди,  невтручання у внутрішні справи та  інших  загальновизнаних  принципів  і  норм міжнародного права, зафіксованих, зокрема, у  Статуті  Організації Об'єднаних Націй (ООН) ( 995_010 ), Хельсінкському заключному акті (  994_055  )  та  документах Наради з безпеки і співробітництва в Європі.

     Здійснюючи свій зовнішньополітичний і воєнно-політичний  курс згідно з національними інтересами, Україна:не висуває територіальних претензій  до  інших  держав  і  не визнає жодних територіальних претензій до себе;

 суворо дотримує принципу недоторканності  існуючих  державних кордонів;

 поважає державний суверенітет та політичну незалежність інших держав і визнає за ними  право  на  вирішення  всіх  питань  своєї національної безпеки відповідно до своїх інтересів  без  нанесення шкоди безпеці інших держав;сприяє паритетному і  збалансованому  скороченню  всіх  видів збройних сил і озброєнь у регіоні та  у  світі   виходячи  з  умов забезпечення оборонної достатності кожної держави;

обстоює  вирішення  всіх  міждержавних  суперечностей  тільки політичними та іншими прийнятими  згідно  з  нормами  міжнародного права засобами і шляхом прийняття всіма державами зобов'язань  про взаємний ненапад; будує свої відносини з  іншими  державами  незалежно  від  їх суспільно-політичного  ладу  та  воєнно-політичної  орієнтації  на взаємному врахуванні всіх питань національної безпеки сторін;

 забороняє застосовувати власні Збройні Сили  для  розв'язання політичних завдань на своїй території;

  виступає проти розміщення іноземних військ на своїй території та на територіях інших держав без їх на те згоди;

 виключає своє одностороннє повне роззброєння.

Україна  виступає  за    створення    всеохоплюючих    систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і  вважає  участь  у них важливим компонентом своєї національної безпеки.

     Дотримуючись позаблокового статусу, Україна сприяє  створенню надійних міжнародних механізмів та загальноєвропейської  структури безпеки на двосторонньому, регіональному і  глобальному  рівнях  з метою  зміцнення  довір'я  і  партнерства  на  основі    принципів взаєморозуміння і відкритості у воєнно-політичній діяльності.

    1.2. Причини воєнної небезпеки. Ставлення України до війни Основними причинами війн і воєнних  конфліктів  можуть  стати економічні,   політичні,    територіальні,    національно-етнічні, релігійні  або  інші  суперечності,  які  державами   не    завжди розв'язуються безконфліктно.

     Своїм  потенційним  противником  Україна  вважатиме  державу, послідовна політика якої становить воєнну небезпеку  для  України, веде до втручання у внутрішні  справи  України,  зазіхання  на  її територіальну цілісність та національні інтереси.

     Україна засуджує війну  як  знаряддя  національної  політики, додержується принципу  незастосування  сили  та  загрози  силою  і прагне вирішувати  всі  міжнародні  спори  та  конфлікти  виключно політичними методами.

     Україна бере участь у скороченні військ і звичайних  озброєнь на основі  відповідних  міжнародних  угод,  враховуючи  при  цьому необхідність  підтримання власної  обороноздатності  на  належному рівні.

     Поважаючи  право  на  свободу  суспільно-політичного   вибору кожною державою, Україна виключає воєнне втручання у її  внутрішні справи.

     Головна мета України у  можливій  війні  полягає  у  відбитті збройної  агресії,  захисті  державного  суверенітету,  політичної незалежності,  територіальної    цілісності    та    якнайшвидшому припиненні політичними і дипломатичними засобами воєнних дій.Україна застосовує свої  Збройні  Сили  виключно  у  випадках збройної  агресії  проти  неї  та  посягань  на  її  територіальну

цілісність, недоторканність державних кордонів або  при  виконанні своїх міжнародних зобов'язань.Держава та її Збройні Сили в  разі  виникнення  війни  суворо дотримуватимуть  своїх  зобов'язань,  передбачених    міжнародними

угодами щодо захисту жертв збройних конфліктів.

1.3. Ставлення України до ядерної зброї та інших  видів зброї масового знищення

     Виходячи  з  катастрофічних  наслідків  для  всього   людства ядерної  війни,  Україна  вважає  застосування    ядерної    зброї неприпустимим.Україна  у  своїй  зовнішньополітичній  діяльності    активно виступає за загальне ядерне роззброєння. Ставши в силу  історичних обставин власником ядерної зброї, успадкованої нею від  колишнього СРСР, Україна ніколи не санкціонує  її  застосування,  виключає  з арсеналу своєї зовнішньої політики  загрозу  використання  ядерної зброї. Україна має намір в майбутньому стати без'ядерною державою.Україна пов'язує скорочення та знищення  ядерної  зброї,  яка

розташована на її території, з  адекватними  діями  інших  ядерних держав  та  наданням  ними  і  світовим  співтовариством  надійних гарантій її безпеки.

     Україна виступає проти розповсюдження технологій  виробництва ядерної, хімічної та біологічної (бактеріологічної) зброї. 

8 Законів України

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу

(ст. 17 Конституції України). Головне завдання предмету  «Захист Вітчизни» – це підготовка юнаків до служби в Збройних Силах України.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України

(ст. 65 Конституції України).

Захист Батьківщини є конституційний обов’язок громадянина України (ст.12 із Закону України

«Про оборону України»).

Збройні Сили України призначені для збройного захисту незалежності, територіальної цілісності та недоторканості України (ст.1 із Закону України          «Про Збройні Сили України»).

Оборона країни від збройної агресії належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу України. Захист України – конституційний обов’язок кожного її громадянина

(ст.1 із Закону України

«Про загальний військовий обов’язок і

військову службу»).

Військова служба є почесним обов’язком кожного громадянина України, особливим видом державної   служби, пов’язаної з виконанням громадянами України загального військового обов’язку (ст.2 із Закону України

«Про загальний військовий обов’язок і

військову службу»).

Предмет «Захист Вітчизни» включає військову, військово-технічну, фізичну та психологічну підготовку допризовників. Проводиться у двох передвипускних класах (курсах) навчально-виховних закладів за програмою, затвердженою Міністерством освіти і погодженою з Міністерством оборони України

(ст.9 із Закону України

«Про загальний військовий обов’язок і

військову службу»).

На альтернативну невійськову службу, як вид виконання військового обов’язку, право мають при наявності істинних релігійних переконань громадяни України, які належать до діючих, згідно з законодавством релігійних організацій,                       віровчення яких не допускає користування зброєю та

служби в Збройних Силах України (ст.2 із Закону України

«Про альтернативну службу»).

              Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу

(ст. 17 Конституції України). Головне завдання предмету  «Захист Вітчизни» – це підготовка юнаків до служби в Збройних Силах України.

             Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України

(ст. 65 Конституції України).

         Захист Батьківщини є конституційний обов’язок громадянина України (ст.12 із Закону України

«Про оборону України»).

Збройні Сили України призначені для збройного  захисту незалежності, територіальної цілісності та недоторканості України (ст.1 із Закону України          «Про Збройні Сили України»).

                                                                                                                

         Оборона країни від збройної агресії належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу України. Захист України – конституційний обов’язок кожного її громадянина

(ст.1 із Закону України

«Про загальний військовий обов’язок і

військову службу»).

         Військова служба є почесним обов’язком кожного громадянина України, особливим видом державної   служби, пов’язаної з виконанням громадянами України загального військового обов’язку (ст.2 із Закону України

«Про загальний військовий обов’язок і

військову службу»).

                                                                                          

         Предмет «Захист Вітчизни» включає військову, військово-технічну, фізичну та психологічну підготовку допризовників. Проводиться у двох передвипускних класах (курсах) навчально-виховних закладів за програмою, затвердженою Міністерством освіти і погодженою з Міністерством оборони України

(ст.9 із Закону України

«Про загальний військовий обов’язок і

військову службу»).

         На альтернативну невійськову службу, як вид виконання військового обов’язку, право мають при наявності істинних релігійних переконань громадяни України, які належать до діючих, згідно з законодавством релігійних організацій,                       віровчення яких не допускає користування зброєю та

служби в Збройних Силах України (ст.2 із Закону України

«Про альтернативну службу»).