Конспекти уроків з предмета

ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ

з предмета «Захист Вітчизни»,                           « » _______________  20  р.

  заняття 1 (теоретичне, демонстраційне)

РОЗДІЛ 3. ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА

Тема 3.1 Основи загальновійськового бою

Завдання уроку: ознайомити учнів з основними озна­ками загальновійськового бою, особливостями ведення сучасних війн; пояснити необхідність якісної підготовки солдата до бойових дій; формувати в учнів уміння вико­нувати елементи стройових прийомів без зброї.

Навчальні питання: 1. Тактична підготовка — основа польового виучування підрозділів і частин збройних сил.

       2. Загальновійськовий бій.

       3. Види бою

       4. Застосування звичайної зброї у загальновійськовому бою

Місце проведення: кабінет захисту Вітчизни.

Час: 45 хв.

Навчально-методичне забезпечення: наочні посібники (комплект плакатів), підручник «Захист Вітчизни», Бойовий статут СВ (ч. III взвод, відділення, танк).

ХІД УРОКУ

І. Вступна частина (до 15 хв)

1.Прийом рапорту від в. о. ЗКВ, привітання.

2.Перевірка наявності особового складу. Оголошення теми та завдань уроку.

3.Стройове тренування у виконанні команд: «Право-РУЧ», «ЛІВО­РУЧ», «Кру-ГОМ». Звернення до начальника: «Товаришу підпол­ковнику, дозвольте звернутись?». Відповідь на звернення началь­ника (тренування в парах).

4.Перевірка домашнього завдання.

Контрольні запитання

1)      Назвіть учасників воєнних конфліктів та їх статуси.

2)      Розкажіть про заборонені способи ведення війни.

3)      Які ви знаєте норми МГП стосовно військовополонених, жінок, дітей?

ІІ. Основна частина (25-27 хв)

1.       Тактична підготовка — основа польового виучування підрозділів і частин збройних сил.

Військова стратегія — наука про закони ведення війн збройними силами і військовими формуваннями держав і коаліцій держав.

Військове мистецтво — наука про закони ведення бойових операцій військовими з'єднаннями, об'єднаннями (армія — фронт — операційний напрям).

Тактика — наука про правила ведення бойових дій підрозділами і військовими частинами.

Тактична підготовка _t— основа польового виучування особового складу. Це складна наука, що поєднує предмети бойової підготовки (вогнева, технічна, інженерна, стройова, фізична), а також топографію, зв'язок, захист від зброї масового ураження, радіоелектронну боротьбу. Для оволодіння цією наукою потрібно мати певний рівень освіти. Фактори, що впливають на розвиток тактики як науки

•      Поява високоточної зброї великої дальності і потужності;

•      розробка способів розвідки (всебічної, швидкої, комплексної, в т. ч. космічної);

•      ефективне управління військами (високонадійний зв'язок, швидкий та всебічний аналіз інформації за допомогою електронно-обчислю­вальної техніки, що забезпечує прийняття ефективних рішень);

•            зростання ролі інформаційного впливу воюючих сторін (радіоелект­ронна боротьба, застосування комп'ютерних вірусів, криптозахист,

психологічні операції);

•            подальше вдосконалення зброї і бойової техніки.

Все це перетворює тактичну підготовку на надзвичайно складну науку, відтак у сучасних збройних силах потрібно ретельно готувати осо­бовий склад, аби постійно підвищувати його професійний рівень.

2.       Загальновійськовий бій.

Актуалізація мислення учнів

1)        Що таке бій, на ваш погляд?

2)        Де може відбуватися бій (місце)?

Бій як основна форма тактичних дій військ — це організовані й узго­джені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії війська з метою зни­щення противника або відбиття його ударів в обмеженому районі.

Види бою: повітряний, наземний, надводний, підводний, а також ніч­ний. Крім того, виділяють ще танковий, артилерійський, радіоелектрон­ний види бою. Але сучасний бій, як правило, буває загальновійськовим.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь із застосуванням танків, БМП, БТР, артилерії, озброєння ППО, літаків і вертольотів та ін. Також масштабно використовуються війська забезпечення бойових дій: розвідки, зв'язку, інженерні, хімічні, РЕВ, залізничні тощо.

Сучасний загальновійськовий бій може вестися в умовах застосу­вання зброї масового ураження (ЗМУ) або практично за будь-яких погодних умов і цілодобово.

На сьогодні розроблено високоточну зброю (ВТЗ), до якої можна від­нести зброю, що уражає ціль з вірогідністю не менш ніж 80 %. Це ракети (оперативно-стратегічні, тактичні), зброя сучасних танків, артилерійсь­ких систем, у тому числі РСЗВ (реактивна система залпового вогню).

3.       Види бою

•            Оборона — дії, до яких військова сторона переходить вимушено або умисно з метою відбити наступ противника, завдати йому значних втрат та забезпечити умови для переходу в наступ. Оборона повинна бути стійкою, міцною, а за сучасних умов, як правило, мобільною і прихованою.

•            Наступ — основний вид бойових дій, який має на меті цілковитий розгром противника та оволодіння його територією або об'єктами. Без наступу не може бути перемоги у військовому конфлікті.

•            Зустрічний бій — різновид наступу. Обидві сторони вирішують завдання наступом. Це найскладніший вид бойових дій. Приклад найбільшого зустрічного бою — битва під Прохоровкою (червень 1943 p.).

Загальні обов'язки солдата в бою:

•            знати завдання: своє, відділення, взводу;

•            знати об'єм і послідовність фортифікаційного (інженерного) облад­нання вогневої позиції для себе, відділення, взводу;

•            постійно вести спостереження;

•            виявляти противника і негайно доповідати командиру;

•            сміливо і рішуче діяти в наступі;

•            стійко і наполегливо оборонятися;

•            тримати особисту зброю та екіпіровку у належному стані;

•            стежити за витратою боєприпасів і доповідати командиру при 50 % їх витрат;

•            бути готовому за необхідності зайняти місце командира і взяти коман­дування на себе.

4. Застосування звичайної зброї у загальновійськовому бою

Уміння застосовувати зброю особовим складом підрозділів має про- зідну роль для здобуття перемоги над противником. Також важливим вміння взаємодіяти між мотострілецькими і танковими підрозділами, артилерією, авіацією та ракетними військами. Надзвичайно важливо організувати постійне ведення розвідки, забезпечення зв'язку і безпере­рвного управління підрозділами, інженерне, хімічне, метеорологічне, інформаційне, медичне та інше забезпечення

Механізоване відділення в обороні

Вогневе ураження противника в бою починає артилерія, відстань дії якої сягає 17 км від переднього краю своїх військ, а реактивні системи залпового вогню — до 40 км. Гармата танка — до 8 км. Потім вступа­ють у бій протитанкові засоби (керовані ракети) і міномети, а за ними — стрілецька зброя. З наближенням до переднього краю оборони щільність вогню по противнику увесь час зростає і набуває максимального напру­ження, наближаючись до 500 м перед переднім краєм (найефективніший вогонь із автомата Калашникова). Впродовж усього бою відбувається ефективна підтримка військ ударами авіації, в тому числі бойових гелі­коптерів і тактичних ракет. Застосовуються засоби радіоелектронної боротьби. Надзвичайно важлива організація інженерного, хімічного, технічного тощо забезпечення.

Механізоване відділення у наступі

ІІІ. Заключна частина (3 хв)

1.Спільне з учнями підбиття підсумків уроку відповідно до поставле­них завдань.

2.Аргументоване оцінювання відповідей учнів, їхньої активності і дисциплінованості під час уроку.

3.Домашнє завдання.

Підручник, конспект уроку. Бути готовими відповісти на запитання:

1.Визначте складові тактичної підготовки.

2.Що таке бій? Чим відрізняється сучасний загальновійськовий бій?

3.Назвіть ознаки сучасного загальновійськового бою.

4.Які ви знаєте види бою?

5.Які обов'язки має виконувати солдат у бою?

6.Формування навичок у стройових прийомах: прощання з учителем у складі взвод

Вчитель Захисту Вітчизни                                                   Мельник О.С.

ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ

з предмета «Захист Вітчизни», 10-й клас                    «   »___________ 2015 р.

Заняття 1 (практичне)

РОЗДІЛ 6. СТРОЙОВА ПІДГОТОВКА

Тема 6.3. Виконання військового вітання, вихід зі строю та підхід до начальника

Завдання уроку: навчити учнів військового вітання на місці та під час руху, виходу із строю та поверненню в стрій, підходу до начальника і відходу від нього; ви­ховувати в учнів повагу до військової дисципліни та командирів.

Навчальні питання: 1. Виконання військового вітання

                                      2. Вихід зі строю, повернення у стрій

Місце проведення: майдан для занять стройовою підго­товкою.

Час: 45 хв.

Навчально-методичне забезпечення: учні мають взуття без гумової підошви, у них повинні бути головні убори (пілотки), підручник «Захист Вітчизни»; Стройовий статут ЗС України, 2002.

ХІД УРОКУ

І. Вступна частина (10-12 хв)

1.        Шикування учнів у дві шеренги. Прийом рапорту від командира взводу, привітання.

2.         Перевірка учнів за списком. Огляд зовнішнього вигляду, перевірка готовності до занять.

3.         Оголошення теми, завдань і порядку проведення уроку.

4.         Виконання команд у складі взводу: «Взвод — праворуч розім- КНИСЬ»;        «В одну шеренгу — ШИКУЙСЬ»; «У дві шеренги — ШИКУЙСЬ». Виконання команд: «Право-РУЧ», «Ліво-РУЧ», «Кру- ГОМ».

II. Основна частина (ЗО хв)

№ з/п	Зміст дії або команда, за якою ви­конується вправа			Дії учителя		Вимоги до дій учнів
1. Виконання військового вітання
1	2			3		4
1.1	Виконання військового вітання на місці			Показую прийом «Прикладання руки до головного убору й опускання її»: «Роби-РАЗ» «Роби-ДВА» Учитель звертає увагу на те, що права рука повинна мати пряму долоню, пальці зведені разом, середній палець торкається не голови біля скроні, а нижнього краю головного убору біля козирка, лікоть при цьому має бути на лінії і висоті плеча. Показ прийому «Військового вітання на місці» за розподілами на: «Роби-РАЗ» Вказує, що начальник проходить направо (наліво), а підлеглі супроводжують його поглядом й обертом голови; «Роби-ДВА» Дає команду: «Головні убори-ЗНЯТИ». Показ прийому «Військового вітання без головного убору». Тренування виконання прийому повтором за розподілами і загалом		Учні повторюють рухи за учителем, а потім відпрацьовують за розподілами: енергійно прикладають праву руку до головного убору. Енергійно опускають руку вниз. Права рука прикладається до головного убору після прийняття положення «Струнко» найкоротшим шляхом, а при повороті у бік начальника одночасно з приставлянням позаду стоячої ноги. Тренування за розподілами і загалом. Повернутись у бік      начальника, приймаючи положення «Струнко», і прикласти руку до головного убору; дивитись йому в обличчя; учні повертають голову зліва направо (і навпаки). Голову тримають прямо і приймають положення «Вільно». Знімають головні убори (тренування): виконують вправу без прикладання руки до головного убору; стежать за постійним утриманням стройової стійки
1.2	Виконання військового вітання під час руху			Показ прийому в цілому, а потім — за розподілами на 6 рахунків: «Роби-РАЗ» «Роби-ДВА. ТРИ, ЧОТИРИ» «Роби-П'ЯТЬ» «Роби-ШІСТЬ»		Виконують за учителем, а потім за розподілами. Крок лівою ногою і з постановкою ноги на землю; голова повертається у бік начальника, одночасно прикладається рука до головного убору, а ліва рука опускається вниз до стегна. Робляться кроки відповідно правою, лівою, правою ногами. 3 постановкою лівої ноги на землю голова тримається прягло, права рука опускається від головного убору вниз Права нога приставляється до лівої, а права рука опускається до стегна
	Військове вітання під час руху, начальник ліворуч (пра­ воруч) — «Кроком —			Усвідомивши, що учні опанували прийом, учитель вишиковує їх у колону по одному і тренує, рахуючи вголос (рух відбувається за квадратом навколо учителя). Тренування виконання прийому без головних уборів. Тренування загалом, щоб   начальник знаходився зліва і справа від учня. Загальні помилки: разом з поворотом голови повертається корпус тіла; спочатку повертають голову, а потім прикладають (опускають) руку		Військове вітання без головного убору виконують в такому ж порядку, за винятком: «Роби-РАЗ» — одночасно з кроком лівою ногою і поворотом голови обидві руки притискаються до стегон. Виконують прийом «Начальник зліва», а потім — «Начальник справа». Під час виконання прийому тренують рух стройовим кроком і вміння тримати дистанцію у похідному строю, а також темп руху 110-120 кроків/хв
1.3.	Дії під час звернення начальника (старшого за військовим званням) «Товаришу солдате», «Рядовий...» Підхід до начальника Відхід від начальника			Показ виконання прийому загалом і за розподілами. При зверненні начальника: «Товаришу солдате» або «Рядовий...» Підхід до начальника: «До мене» (за трьома розподілами): «Роби- РАЗ» «Підхід до начальника за розподілами на три рахунки: «Почи- НАЙ», «Роби-ДВА», «Роби-ТРИ» Відхід від начальника: «Йдіть»: «Роби-РАЗ» «Відхід від начальника за розподілами на чотири рахунки: «Почи-НАЙ», «Роби-ДВА», «Роби-ТРИ» «Роби-Чотири» У такій послідовності вправа повторюється: спочатку рахунок веде учитель, а потім — самі учні. Коли підхід до начальника і відхід від нього за розподілами будуть вивчені, ці дії відпрацьовуються разом на вісім рахунків. Об'єднання учнів у пари		Учні в одношеренговому строю повторюють дії учителя, а потім виконують прийом після звернення. Приймають стройову стійку, прикладають руку до головного убору і відповідають «Я». Лівою ногою треба зробити стройовий крок вперед, рухаючи руками в такт кроку, і залишитись в такому положенні, при цьому руки опущені до стегон; приставити праву ногу й одночасно прикласти праву руку до головного убору; руку опустити до стегна.  Прикладають праву руку до головного убору і відповідають «Слухаюсь»; Повертаються кругом (праворуч, ліворуч) і приставляють праву ногу; роблять крок лівою ногою з постановкою ноги на землю, опускають праву руку вниз; приставляють праву ногу до лівої Разом з цим удосконалюються навички у відпрацюванні поворотів кругом, праворуч й ліворуч. Тренування за розподілами на 8 рахунків. Учні в ролях:один — начальник;другий — підлеглий (заміна через 2-3 хв)
2. Вихід зі строю, повернення у стрій
2.1		Вихід із одношерен- гового строю і повернення у стрій; «Рядовий... Вийти із строю на... кроків»; «Рядовий... Стати до строю»	Показ загалом. Розподіл учнів на 1-2 номери. Перші номери виконують команди: «Рядовий... Вийти із строю на три кроки». «Рядовий... Стати до строю». Після тренування перших номерів тренує дії других номерів		Розподіляються на перший — другий і по черзі за командою вчителя виконують. Відповідають «Я»; відповідають «Слухаюсь» і виходять стройовим кроком на вказану відстань, приставляють ногу, повертаються кругом обличчям до строю. Відповідають «Я»; відповідають «Слухаюсь» і стають на своє місце (проходячи трохи вперед, щоб підбори їхнього взуття були на рівні підборів взуття учнів шеренги, до якої вони стають), повертаються кругом
2.2		Вихід із дво- шеренгового строю і повернення   у стрій «Рядовий... Вийти із строю»; «Рядовий... Стати до строю»	Вишиковує учнів у двошеренговий стрій. Показує вихід із другої шеренги і повернення до строю у другу шеренгу, а також дії попереду того, хто стоїть у першій шерензі. «Перша шеренга, роби- РАЗ» «...роби-ДВА» «...роби-ТРИ» «Перша шеренга, на своє місце кроком- РУШ» «Рядовий...» (обирається з другої шеренги за чергою) «Вийти із строю на три кроки» «Рядовий...» «Стати до строю» Тренування кожного учня другої шеренги. Змінює розташування шеренг («Взводе, кру- ГОМ») і тренує всіх учнів по черзі		Учні першої шеренги роблять шаг вперед лівою ногою, руками рух і притискають їх до стегон, права нога не приставлена до лівої; правою ногою роблять крок вправо; приставити ліву ногу до правої Стають у зворотному порядку. Відповідає «Я». Відповідає «Слухаюсь». Кладе руку на плече попереднього учня; виходить стройовим кроком, рахуючи від першої шеренги (робить чотири кроки), зупиняється, повертається кругом. Відповідає «Я». Відповідає «Слухаюсь»; учень першої шеренги виходить вперед і в сторону; 'стає до строю на своє місце і повертається кругом; учень першої шеренги повертається на своє місце. Тренуються по черзі

III. Заключна частина (3 хв)

1.          Спільне з учнями підбиття підсумків уроку відповідно до поставле­них завдань.

2.          Аргументоване оцінювання знань і практичних вмінь учнів, їхньої активності і дисципліни під час уроку.

3.          Узагальнення характерних помилок, яких учні припустилися під час занять.

4.          Домашнє завдання.

Тренувати перед дзеркалом прийоми військового вітання на місці і під час руху при головному уборі і без головного убору (підручник «Захист Вітчизни»),

5.          Формування в учнів уміння прощатись з учителем у складі підроз­ділу (взводу).

Вчитель Захисту Вітчизни                                                      Мельник О.С.

ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ

з предмета «Захист, Вітчизни»,      <___>_____________20        р.

                   заняття 1 (теоретичне)

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО (МГП) ПРО ЗАХИСТ

ЖЕРТВ ВІЙНИ

Тема 2.2. Особливості ведення воєнних дій з урахуван­ням норм МГП

Завдання уроку: ознайомити учнів з історією розвитку міжнародного гуманітарного права; розкрити особли­вості правового статусу учасників бойових дій та ми­ротворчих військ; охарактеризувати заборонені методи ведення воєнних дій та основні норми МГП; формувати в учнів уміння виконувати елементи стройових прийомів без зброї.

Навчальні питання: 1. Історія виникнення і розвитку міжнародного гуманітарного                       права;

                                      2. Збройні сили держав і правовий статус учасників бойових дій;

                                      3. Заборонені методи ведення воєнних дій

                                      4. Заборонені дії щодо жертв війни

                                      5. Основні норми МГП

Місце проведення: кабінет захисту Вітчизни.

Час: 45 хв.

Навчально-методичне забезпечення: наочні посібники (комплект плакатів), підручник «Захист Вітчизни», Біла книга ЗС України (2008, 2009).

ХІД УРОКУ

І. Вступна частина (до 15 хв)

1.     Прийом рапорту від виконуючого обов'язки ЗКВ (за чергою), приві­тання.

2.     Перевірка наявності особового складу. Оголошення теми і завдань уроку.

3.     Стройове тренування. Виконання команд: «Шикуйсь!», «Струнко!», «Вільно!», «Право-РУЧ», «Ліво-РУЧ». Поворот «Кру-ГОМ» за роз­поділами команд («Роби-РАЗ», «Роби-ДВА») і загалом.

4.                  Перевірка якості засвоєння попереднього матеріалу. Контрольна робота (10 хв).

Варіант 1	Варіант 2
1.                         Охарактеризуйте струк­туру війська Київської Русі Х-ХІІ ст. 2.                          Розкрийте особливості тактики ведення бою і види війська козаків XVII-XVIII ст.	1.                         Назвіть види війська Київської Русі Х-ХІІІ ст. і їх озброєння. 2.                         Охарактеризуйте війсь­кову організацію козаків XVII-XVIII ст.

II. Основна частина (25-27 хв)

1.            Історія виникнення і розвитку міжнародного гуманітарного права

МГП, яке називають також правом війни, або правом збройних кон­фліктів, містить ретельно розроблені норми, спрямовані на обмеження наслідків збройного конфлікту.

Появою поняття «міжнародне гуманітарне право» ми зобов'язані швейцарському професорові Жану Пікте. Він із 1946 року був директо­ром Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) і відповідальним за підготовчу роботу з прийняття в 1949 році чотирьох Женевських кон­венцій про захист жертв війни.

Міжнародне гуманітарне право являє собою триєдине ціле таких галузевих складових, як «Право Женеви», «Право Гааги», і містить всі

міжнародні угоди, що стосуються захисту прав людини. При цьому Женевське право, або власне «гуманітарне право», охороняє інтереси вій­ськових, які вийшли зі строю, і осіб, які не беруть участі у бойових діях. А Гаазьке право, або «Право війни», обумовлює права та обов'язки сторін, що воюють під час проведення військових операцій, обмежуючи вибір засобів, що можуть заподіяти збитків.

Взаємозв'язок системи прав людини і гуманітарного права, на думку Жана Пікте, засвідчив можливість їх об'єднання під загальною назвою «право війни» і «права людини» — це дві підгалузі гуманітарного права, дві самостійні правові системи в рамках міжнародного гуманітарного права, що діють за різних умов, захищаючи права людини. Адже «Право війни» прагне до зменшення бідувань людей під час війни, а «права людини» захищають людську особистість від сваволі у вільний час.

Головна увага на відстоюванні прав:

1899 — поранених, хворих, тих, хто зазнав корабельних аварій;

1929 — військовополонених;

1949 — цивільних осіб (у т. ч. жінок, дітей);

1989 — визначення поняття «найманець та його статусу»;

1899, 1907 — визначені «правила ведення війни».

2.            Збройні сили держав і правовий статус учасників бойових дій

ЗС держави є основою її військової організації, на яку покладено місію захищати суверенітет, ^територіальну цілісність і недоторканність країни. Ці задачі можуть виконуватись як у локальному, так і в загально­національному масштабах. Але вони не повинні бути засобом насильства чи знищення цивільного населення,

«Право Гааги» регулює:

а)     права й обов'язки воюючих;

б)     обмеження воюючих у виборі засобів і методів завдання шкоди противникові (засобів і методів ведення війни);

в)     обмеження насильства, не обумовленого воєнною необхідністю.

«Право Женеви», у свою чергу, охороняє в період збройних конфлік­тів:

а)     поранених і хворих;

б)     осіб, які зазнали аварії корабля на морі;

в)     військовополонених, цивільне населення;

г)      іноземців та інших осіб, які не беруть участь у бойових діях.

Комбатанти — це особи, які входять до складу збройних сил сто­рони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), і мають право брати особисту участь у воєнних діях.

•    За комбатантами визнається право застосовувати воєнне насильство;

•    до самих комбатантів може застосовуватися воєнне насильство;

•    комбатанти, які потрапили під владу супротивної сторони, є військо­вополоненими;

•    статус комбатанта не поширюється на найманців.

Відповідно до Женевських конвенцій 1949 p., учасниками бойових дій вважаються:

•    особовий склад регулярних збройних сил;

•    ополчення і добровольчі загони (ті, що входять, і ті, що не входять до складу регулярних збройних сил);

•    особовий склад організованих рухів опору, якщо він відповідає пев­ним умовам.

Найманець — це будь-яка особа, що:

а)    спеціально завербована на місці або за кордоном для участі у збройному конфлікті;

б)    фактично особисто бере участь у воєнних діях;

в)     керується здебільшого бажанням одержати особисту вигоду або матеріальну винагороду;

г)     не є ані громадянином сторони, яка перебуває в конфлікті, ані особою, що постійно проживає на території, контрольованій да­ною стороною;

д)    не входить до особового складу збройних сил;

е)     не послана державою, яка не є стороною, що перебуває в конфлік­ті, для виконання офіційних обов'язків як особа, що входить до складу її збройних сил.

Найманець не має права на статус комбатанта або військовополоне­ного. Будь-яка особа, яка вербує, використовує, фінансує або навчає най­манців, скоює злочин, як визначено Конвенцією 1989 р.

Також під час військових конфліктів можуть бути добровольці (статус комбатантів), шпигуни, військовополонені, інтерновані.

Існують спеціальні заходи щодо захисту жінок і дітей за умов ведення бойових дій. До журналістів, які знаходяться в небезпечних відрядженнях, повинні ставитися як до цивільних осіб. Протокол І до Женев­ських Конвенцій 1949 року передбачає: як тільки дозволяють обставини, найпізніше — після закінчення бойових дій, кожна зі сторін, які беруть участь у конфлікті, повинна зайнятися пошуком осіб, оголошених зниклими безвісти, і подати всі відомості, які цього стосуються, протилежній стороні.

Статус миротворчих військ. Участь Збройних сил України у міжнародних миротворчих операціях не повинна впливати на загальну боєздатність Збройних сил України. Цілі застосування військових підрозділів міжнародних миротворчих операціях повинні бути чітко визначені, досяжні, забезпечені державою протягом тривалого часу. Їх застосування має підтримуватись парламентом та суспільством України.

Активізація мислення учнів

—              Чому для миротворчих операцій потрібно використовувати найбільш дисципліновані і підготовлені війська? (1-3 учнів)

3.     Заборонені методи ведення воєнних дій

Активізація мислення учнів

—               Наведіть приклади порушень міжнародного права за часів сьогодення?

У резолюції 1653 (XVI) від 1961 року Генеральна Асамблея заявила, що застосування ядерної і термоядерної зброї є прямим порушенням Статуту Організації Об'єднаних Націй, завдає «людству і цивілізації в цілому великих страждань і масових руйнувань і... суперечить людя­ності». Будь-яка держава, що застосовує таку зброю, повинна розгляда­тися як така, що діє всупереч законам людяності і чинить злочин проти людства і цивілізації.

Ця резолюція підтверджувалася в 1978,1979 і 1981 роках. Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, косміч­ному просторі і під водою набрав чинності в 1963 році. У 1986 році Асам­блея закликала всі держави, як тільки з'явиться нова зброя масового знищення, негайно розпочинати переговори про її заборону і домагатися мораторію на її розробку.

Генеральна Асамблея не раз рекомендувала державам, які ще не при­єдналися до Протоколу 1925 року про заборону застосування під час ведення воєнних дій газів задушливої дії, отруйних газів і бактеріологіч­них методів ведення війни, приєднатися до нього.

Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про її знищення схва­лена Асамблеєю у 1972 році. Тоді ж вона була відкрита для підписання і набрала чинності у 1975 році.

Також заборонено застосовувати:

•        напалмові бомбардування;

•        запалювальну зброю;

•        зброю, що вражає осколками, які не піддаються виявленню рент­генівськими променями;

•        міни, міни-пастки і пристрої, які приводяться в дію за допомогою дис­танційного керування або годинникового механізму;

•        психотропну зброю;

•        інфразвуковий (для ураження внутрішніх органів людини) і генетич­ний види зброї.

4.     Заборонені дії щодо жертв війни

Провести у формі бесіди обговорення таких проблемних питань:

•        Людська гідність.

Що таке людська гідність? Яке б ви дали визначення цьому поняттю?

•        Війна.

Які образи постають у вашій уяві, коли ви чуєте слова «війна» або «збройний конфлікт»? Які війни відбуваються зараз у світі? Що ви знаєте про війни минулих років? Що таке війна?

•        Поняття «ворог».

Як би ви визначили поняття ворог? Чи заслуговує ворог захисту під час збройного конфлікту?

•        Цивільне населення.

Хто такий мирний житель/цивільна особа? Як необхідно поводитися з цивільним населенням під час збройного конфлікту? Як слід діяти у ситуації, якщо мирний житель постачає зброю ворогу?

•       Діти.

Чому іноді діти беруть участь у збройних конфліктах? Чи повинен бути встановлений мінімальний вік для тих, хто бере участь у війні? Якщо так, яким він повинен бути? Чому? Чи може бути виправдана участь дитини у бойових діях?

•        Жінки.

Чи можуть жінки безпосередньо брати участь у бою? Яка ваша думка стосовно цього? Як ви вважаєте, чи потребують мирні жінки спеціаль­ного захисту під час війни? Якого саме?

•        Інші категорії населення, що потребують захисту.

Чи потребує хтось ще спеціального захисту під час війни? Хто саме? Чому?

·                Об'єкти, які користуються захистом під час війни.

Чи є об'єкти, які, на вашу думку, не повинні бути атакованими? Які де об'єкти? Чому саме? Чи припустимо коли-небудь атакувати лікарні або інші медичні заклади?

•     Людська гідність.

Що означає поняття «людська гідність» під час збройного конфлікту?

5.     Основні норми МГП

Активізація мислення учнів

— Які положення можна віднести до основних норм МГП?

Конвенція застерігає, що медико-санітарний склад і духовний персо­нал, яких держава тримає в полоні з метою надання допомоги військово­полоненим, не повинні вважатися військовополоненими.

Загальновизнаним принципом МГП стосовно військовополонених є те, що військовополонені перебувають під владою ворожої держави, але не окремих осіб або військових частин, що взяли їх у полон. Незалежно від відповідальності, що може бути покладена на окремих осіб, саме держава, яка тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополо­неними.

За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і гідності. Вони цілком зберігають свою цивільну правоздат­ність, якою користувалися під час захоплення у полон. Речі і предмети особистого користування повинні залишатися у військовополонених. Вони мають бути забезпечені необхідним одягом і медичною допомогою, питною водою і їжею у достатній кількості.

Військовополонені звільняються і репатріюються відразу ж після припинення воєнних дій.

Основою поводження з військовополоненими, наскільки це дозво­ляє воєнний час, є принципи гуманності. Так, у ст. 13 конвенції під­креслюється, що з військовополоненими слід завжди поводитися гуманно. Будь-яка незаконна дія або бездіяльність держави, що тримає в полоні, які призводять до смерті військовополоненого, або такі, що піддають здоров'я військовополоненого серйозній загрозі, забороняються і розгля­даються як серйозні порушення цієї конвенції. Зокрема, жодний військо­вополонений не може бути підданий фізичному знущанню або науковому чи медичному дослідові будь-якого характеру, що не пов'язаний з ліку­ванням військовополоненого та його інтересами.

Вимоги до держав: під час війни громадяни мають бути обов'язково поінформовані та здатні оцінити дії свого уряду і висловити своє схва­лення або несхвалення цих дій. Без такої взаємодії демократія піддається смертельній загрозі як на тривалу перспективу, так і на короткий строк. ЗМІ відіграють особливо важливу роль у часи війни, оскільки вони можуть передбачити порушення основоположних прав, у тому числі порушення гуманітарного права.

Заборонено застосування методів і засобів ведення війни, які можуть спричинити непотрібні страждання і завдати широкомасштабної, довго­тривалої і значної шкоди навколишньому середовищу (в тому числі куль­турним цінностям та ін.).

У Декларації говориться, що всі форми репресій, жорстокого і нелюд­ського поводження з жінками і дітьми — включаючи перебування у в'язниці, катування, розстріли, масові арешти, колективні покарання, руйнування житла і насильницьке вигнання з місць проживання, що здійснюється воюючими сторонами під час проведення воєнних операцій або на окупованих територіях,— вважаються злочином.

Історичне значення Женевських конвенцій полягає в тому, що вони містять у собі численні положення загального характеру, що відбивають найважливіші тенденції розвитку права збройних конфліктів у контексті

реалізації положень власне міжнародного гуманітарного права. Без їх розуміння неможливо розібратися в сутності підходу світового співтова­риства до правового регулювання ведення збройних конфліктів.

Таким чином, дана Декларація, що є системною за характером, міс­тить у собі ряд положень, на яких базується і сучасне право збройних конфліктів:

а)     вона покладена в основу всіх принципів права збройних конфліктів і є фундаментом для вироблення нових норм цієї галузі міжнарод­ного права;

б)    закріплює основні ідеї, якими мають керуватися воюючі держави і командуючі військами, дотримуючись законів і звичаїв ведення війни;

в)     заповнює прогалини в правовому регулюванні збройних конфліктів, слугує своєрідною «правовою вуздечкою» у випадках відсутності правових настанов у конкретних нормах міжнародного права. Слід зазначити, що в цілому міжнародно-правове регулювання збройних конфліктів стосується питань початку війни, її ведення, методів і засобів, становища воюючого і мирного населення і закінчення війни.

III. Заключна частина (3 хв)

1.      Спільне з учнями підбиття підсумків уроку відповідно до поставле­них завдань.

2.      Аргументоване оцінювання відповідей учнів та їхньої активності під час уроку.

3.      Домашнє завдання.

Конспект уроку. Бути готовими відповісти на запитання:

1)                 Назвіть учасників воєнних конфліктів та їхні статуси.

2)                 Розкажіть про заборонені способи ведення війни.

3)                  Які ви знаєте норми МГП стосовно військовополонених, жінок, дітей?

4.      Тренування елементів стройової підготовки під час прощання з учи­телем

 Вчитель Захисту Вітчизни                                                                Мельник О. С.